Пагорби біля Ріміні: старовинні містечка неподалік від Hotel Viking

З Hotel Viking у Візербеллі ви легко доїдете автомобілем до найгарніших старовинних містечок на пагорбах біля Ріміні: до Сантарканджело — приблизно за 15 хвилин, до Сан-Марино — приблизно за 35-40, а далі — Сан-Лео, Ґрадара, Верукьо та долина Мареккья. Ми працюємо цілий рік, а приватна парковка розташована навпроти готелю: ідеальна база, щоб чергувати море, замки, смаки й пагорби, зокрема навесні та восени.

Запросити пропозицію у WhatsAppЗателефонувати 0541 721064

01Найгарніші містечка на пагорбах

Час у дорозі орієнтовний, автомобілем від готелю, і може змінюватися залежно від трафіку. Ресторани та остерії, які ми згадуємо, — наші особисті поради, а не реклама: радимо бронювати столик заздалегідь і перевіряти дні та години роботи, які можуть змінюватися залежно від сезону.

Сантарканджело-ді-Романья

Близько 15 хвилин автомобілем від Hotel Viking – За чверть години від моря є містечко, ніби створене для тих, хто любить неквапливі прогулянки, гомінкі площі та вечері до пізньої ночі. Сантарканджело-ді-Романья — природна перша зупинка будь-якої подорожі пагорбами: достатньо близько, щоб приїхати сюди після дня на пляжі, і достатньо багате на історії, щоб присвятити йому цілий день. Тут 1920 року народився Тоніно Ґуерра, поет і сценарист Фелліні, а також папа Климент XIV, якому присвячена арка, що панує над головною площею.

Площа, арка і Кампаноне

Серце містечка — площа Ґанґанеллі, простора й світла, з фонтаном посередині та аркадами, де зупиняються випити кави. Увечері площа засвічується теплими вогнями, столики заповнюються, а погляд піднімається до пагорба, де Кампаноне, міська вежа з годинником, стереже все містечко. Звідси починається підйом історичним центром: круті провулки, будинки пастельних кольорів, невеликі крамнички та краєвиди, що несподівано відкриваються на рівнину аж до моря.

Фортеця і таємниця гротів

На вершині пагорба височіє фортеця Малатеста (Rocca Malatestiana), чия вежа ввечері сяє підсвіткою. Але справжній секрет Сантарканджело — під ногами: пагорб пронизують близько 150 гротів, вирубаних у туфі, — ходи, круглі зали й ніші, про походження яких сперечаються досі. Деякі можна відвідати з місцевими гідами, інші сховані в підвалах будинків і ресторанів. Спуститися кількома сходинками й опинитися в прохолоді, серед стін із пісковику та тиші, — одне з найвражаючих вражень у всій Романьї.

Ремісники, митці й легенди

Сантарканджело — ще й містечко вправних рук. В Antica Stamperia Marchi романьольські полотна досі друкують вручну старовинними дерев'яними штампами, у характерному іржавому кольорі: скатертини, штори й фартухи — справжній сувенір, а не якісь магнітики. Трохи за межами центру, уздовж річки Мареккья, розташована Мутонія, селище митців Mutoid, де гігантські скульптури з вторинного металу перетворюють поле на галерею просто неба. А в листопаді, близько 11-го, проходить ярмарок Святого Мартина, який ще називають ярмарком Рогоносців (Fiera dei Becchi): під аркою підвішують роги, і, за легендою, вони гойдаються, коли під ними проходить зраджений чоловік.

За столом: де поїсти в Сантарканджело

Сюди приїжджають і, мабуть, насамперед заради їжі. Кухня тут — найавтентичніша романьольська: гаряча піадина (piadina), пасателлі (passatelli) у бульйоні, строццапреті (strozzapreti), капелетті (cappelletti), кролик «ін поркетта» (coniglio in porchetta), і все це — з келихом Sangiovese. Найвідоміша адреса — Osteria La Sangiovesa у палаці XVIII століття в центрі, відзначена «Трьома креветками» Gambero Rosso 2026 і представлена в путівнику Slow Food «Osterie d'Italia»: багато продуктів надходять безпосередньо з маєтку Tenuta Saiano. Ristorante Lazaroun, сімейний заклад із 1965 року, славиться м'ясом на грилі та власним туфовим гротом, де визрівають сири й вина і який можна відвідати. Для сучаснішої атмосфери — Dai Galletti біля фортеці, із садом серед олив; серед історичних закладів містечка також Ristorante Zaghini на площі Ґрамші.

Події року

У травні історичний центр наповнюється рослинами й квітами під час свята Balconi Fioriti. У липні приходить Santarcangelo Festival — один із найважливіших в Італії фестивалів театру та перформативного мистецтва, який понад п'ятдесят років влаштовує вистави на площах і в найнесподіваніших куточках містечка. В останні вихідні вересня — ярмарок Святого Михаїла, найдавніший у містечку, присвячений покровителю, природі та смакам, з місцевою «водяною» цибулею (cipolla dell'acqua). У листопаді, близько дня Святого Мартина, рік завершує ярмарок Рогоносців із ятками, каштанами та молодим вином.

Порада від Viking: приїжджайте ближче до вечора, підніміться до фортеці на захід сонця, відвідайте грот і залишайтеся на вечерю. За чверть години ви знову в готелі, за кілька кроків від моря.

Сан-Марино

Близько 35-40 хвилин автомобілем від Hotel Viking – Не щодня доводиться перетинати кордон держави, щоб пообідати. Республіка Сан-Марино, що розкинулася на горі Титано, — одна з найменших і найдавніших країн світу: за переказом, її заснував 301 року нашої ери Марин, каменяр, який прибув із Далмації обробляти камінь цієї гори. З 2008 року історичний центр і гора Титано входять до Світової спадщини ЮНЕСКО, і досить піднятися сюди, щоб зрозуміти чому: мури, вежі, дзвіниці та краєвид, що в ясні дні охоплює все узбережжя Романьї аж до моря.

Три вежі над урвищем

Символ Республіки — Три вежі, зображені й на прапорі. Ґуаіта, Перша вежа, найдавніша й найчастіше фотографована: вона ніби вчепилася в скелю, а стіна обривається на сотні метрів униз, у долину. Панорамна стежка Passo delle Streghe («Відьомський перевал») з'єднує її з Честою, Другою вежею, де розміщено Музей старовинної зброї; далі, відокремлено в лісі, стоїть Монтале, Третя вежа. Пройти цим хребтом наприкінці дня, коли світло стає золотим, — один із тих моментів, що запам'ятовуються назавжди.

Палаццо Пуббліко та церемонії Республіки

На площу Свободи (piazza della Libertà) виходить Палаццо Пуббліко, резиденція уряду, із зубчастою вежею та годинником. Двічі на рік, 1 квітня та 1 жовтня, тут відбувається інавгурація двох капітанів-регентів — глав держави, які обіймають посаду лише шість місяців: давній ритуал із процесією, костюмами й одностроями, який варто побачити хоча б раз. Навколо — вулиці центру, справжнє плетиво сходів, оглядових майданчиків, невеликих музеїв і крамничок із керамікою, марками та колекційними монетами.

Щоб дістатися до центру ефектно, можна залишити автомобіль у Борґо-Маджоре й піднятися канатною дорогою, яка за кілька хвилин подарує неймовірний краєвид на долину. А якщо ви потрапите сюди взимку, то, якщо пощастить, побачите засніжений Титано: сніг на мурах і вечірні вогні перетворюють Сан-Марино на маленький різдвяний вертеп.

Шопінг без поспіху

Сан-Марино здавна славиться шопінгом: в історичному центрі є крамниці ремесел, місцевих лікерів, кераміки та сувенірів, а внизу, у долині, — сучасний торговий центр із бутиками відомих модних брендів. Тут цілком можна за один день поєднати культуру, прогулянки й покупки.

За столом: страви Титано

Кухня Сан-Марино — близька родичка романьольської, але має й кілька власних страв. Обов'язково скуштуйте «ластівчині гнізда» (nidi di rondine) — запечену рулетом пасту з шинкою, м'ясом, сиром і томатами; тальоліні з соусом із баранини (tagliolini al sugo di castrato); квасолю зі свинячою шкіркою (fagioli con le cotiche). Серед десертів — знаменитий торт Torta Tre Monti з тонких вафель і шоколаду, натхненний Трьома вежами, а на Різдво — бустренго (bustrengo). У келиху — вина Consorzio Vini Tipici di San Marino: червоні Brugneto і Tessano, білі Biancale і Roncale, Moscato. Поїсти в центрі можна в одному з найпопулярніших закладів: Ritrovo dei Lavoratori з традиційною кухнею без викрутасів, Ristorante Cesare на підйомі до фортеці та La Terrazza в Hotel Titano з панорамним видом; для швидкої піадини — Il Matterello.

Двічі на рік, 1 квітня та 1 жовтня, відбувається інавгурація капітанів-регентів із процесією в історичних костюмах. Наприкінці липня історичний центр повертається в Середньовіччя під час великої історичної реконструкції Giornate Medioevali, яка з 2026 року називається San Marino Antiqua, — із сотнями учасників у костюмах, музикантами й арбалетниками. 3 вересня — Свято Святого Марина і заснування Республіки з історичною процесією, змаганням арбалетників і феєрверком. А з кінця листопада до 6 січня Титано сяє вогнями свята Il Natale delle Meraviglie з ярмарками, ілюмінацією та виставами.

Порада від Viking: вирушайте рано-вранці, щоб вежі були майже лише для вас, пообідайте в центрі й спускайтеся на заході сонця. Менш ніж за годину ви знову в готелі — саме час поплавати в басейні.

Сан-Лео

Близько 45 хвилин автомобілем від Hotel Viking – Якщо існує місце, від якого з першого погляду перехоплює подих, то це Сан-Лео. Містечко та його фортеця стоять на величезній скелі з прямовисними стінами — наче кам'яний корабель, що завис над долиною Мареккья. Єдиний шлях сюди — дорога, вирубана в скелі, яка серпантином піднімається до брами містечка: уже сам приїзд — маленьке видовище. Недарма Данте згадує Сан-Лео в IV пісні «Чистилища», і недарма митці й письменники століттями називають його одним із найвражаючих місць Італії.

Фортеця графа Калліостро

На вершині скелі панує ренесансна фортеця, перебудована для роду Монтефельтро сієнським архітектором Франческо ді Джорджо Мартіні, з круглими вежами, зведеними, щоб витримувати артилерійський вогонь. Століттями її вважали неприступною, а згодом вона слугувала папською в'язницею. Найвідомішим в'язнем був Джузеппе Бальзамо, легендарний граф Калліостро, алхімік і авантюрист, ув'язнений тут аж до смерті 1795 року: його камеру, так званий Поццетто (Pozzetto), можна побачити й сьогодні — це один із найсильніших моментів музейного маршруту. З бастіонів видно аж до Сан-Марино, а в ясні дні — і море.

Старовинні церкви, легенди й святі

Містечко, що тулиться навколо площі Данте Аліґ'єрі, зберігає дві романські перлини: дороманську парафіяльну церкву (Pieve), невелику й сувору, та собор (Duomo), зведений із пісковику. У X столітті Сан-Лео став прихистком Беренґара II, короля Італії, який укріпився на скелі, щоб протистояти імператору Оттону I. А переказ свідчить, що саме тут 1213 року святий Франциск отримав у дар від графа Орландо Каттані гору Ла-Верна, де згодом отримав стигмати. Одне слово, кожен камінь має що розповісти: варто не поспішати й блукати провулками без мети, зупиняючись на оглядових майданчиках.

Коли найкраще приїхати? Навесні, коли луки навколо скелі яскраво-зелені, або восени, коли долина вбирається в червоне й золоте, а в повітрі пахне каштанами та трюфелями. Улітку краще підніматися рано-вранці або ближче до вечора, коли косе світло запалює камінь фортеці.

За столом: сир із ями та трюфель

Кухня Сан-Лео — це кухня Монтефельтро, більш гірська й насичена, ніж на узбережжі. Король столу — сир із ями (formaggio di fossa), що визріває в ямах, вирубаних у туфі: у сусідньому Таламелло його називають «бурштином» за колір. А ще трюфель, чорний або білий залежно від сезону, пасателлі, капелетті Монтефельтро, ягнятина та м'ясо на грилі. Класична адреса — Ristorante Locanda La Rocca, яким з 1966 року керує одна й та сама родина; заклад представлений у путівнику Slow Food «Osterie d'Italia» і славиться пасателлі з чорним трюфелем та стравами із сиром із ями. Дуже цінують також Osteria La Corte di Berengario II за домашню пасту — тальятеле та равіолі з рикотою, а Osteria Belvedere обирають передусім заради краєвиду.

Улітку, зазвичай у липні, San Leo Festival наповнює сільські церкви й площі містечка концертами старовинної та духовної музики. Наприкінці серпня настає черга AlchimiAlchimie: дві ночі, присвячені графові Каліостро, з вогняними шоу, магією, вуличними артистами й феєрверками над фортецею. Це найефектніша подія року.

Порада від Viking: Сан-Лео вартий цілого дня. Його можна поєднати з Пеннабіллі або Сант'Агата-Фельтрією в осінні неділі, коли там триває трюфельний ярмарок. Взуйте зручне взуття: підйоми круті, зате за кожним поворотом на вас чекає нова панорама.

Ґрадара

Приблизно 35 хвилин автомобілем від Hotel Viking. Одразу за межею з регіоном Марке, на пагорбі з видом на море, стоїть Ґрадара (Gradara) — ніби зі сторінок казки: подвійне кільце зубчастих мурів, вежі, укріплені брами, а на вершині — фортеця Рокка. Це одне з найкраще збережених середньовічних містечок Італії, воно входить до асоціації «Найгарніші містечка Італії» (Borghi più belli d'Italia), а 2018 року здобуло титул «Містечко містечок» (Borgo dei Borghi). Та передусім саме тут розгорталася одна з найвідоміших історій кохання у світовій літературі.

Паоло і Франческа: кохання, якого не забув Данте

За переказами, саме в цих мурах Франческа да Полента, видана заміж за Джанчотто Малатесту, закохалася в його брата Паоло. Вони разом читали про пригоди Ланселота й Ґвіневри, коли вперше поцілувалися; їх викрили, і обох було вбито. Данте зустрічає їх у V пісні «Пекла», де їх вічно носить буревій, що карає хтивих, і саме його вірші перетворили Ґрадару на місце романтичного паломництва. У фортеці можна побачити кімнату Франчески з ліжком, пюпітром і люком, через який, за легендою, нібито втік Паоло.

Мури, вежі й оборонні галереї

Фортецю звели Малатести, згодом вона перейшла до родів Сфорца і Делла Ровере; тут жила й Лукреція Борджа, дружина Джованні Сфорци. Нині це музей, що передає атмосферу ренесансного двору: розписані фресками зали, обладунки, старовинні меблі. Та справжня насолода — прогулянка мурами: вартовою галереєю можна обійти містечко згори, між зубцями й бійницями, а вдалині виблискує Адріатичне море. Під мурами стежки й сади з кипарисами та оливами запрошують на неквапливу прогулянку поза часом.

Деякими літами, у липні, містечко перевтілюється для «Облоги замку» (Assedio al Castello) — історичної реконструкції зі збройними воїнами, вогнями, музикантами й виставами, що повертають Ґрадару в XV століття. А поза сезоном вулички знову стають тихими й романтичними — ідеально для прогулянки удвох, особливо на заході сонця, коли камінь набуває помаранчевого відтінку. Уздовж головної вулиці, що веде до фортеці, тягнуться ремісничі крамнички, винні льохи й невеликі магазини місцевих продуктів — чудове місце, щоб купити сувенір на згадку.

До столу: сир «з ями» і кухня Марке

У Ґрадарі кухня поєднує Романью і Марке: піадина (piadina) і крешя (crescia), домашня паста, м'ясо на грилі, сир «з ями» (formaggio di fossa), а в келиху — Sangiovese dei Colli Pesaresi або свіже Bianchello del Metauro. Серед найвідоміших закладів — Ristorante Osteria La Botte у палаці XVII століття біля входу до містечка, знаменитий стравами із сиром «з ями», як-от фаршированими капелаччі. Дуже люблять і Osteria Il Gufetto, куди місцеві ходять по пасту й м'ясо; у Locanda Quinto Canto є тераса з видом на донжон, а Taverna Paradiso цінують за асорті закусок і тальяту.

З кінця листопада до 6 січня містечко перетворюється на Різдвяний замок (Castello di Natale) з ярмарками, виставами й екскурсіями освітленими мурами. Деякими літами, у серпні, Ґрадара приймає також The Magic Castle — фестиваль магії та фантазії для дорослих і дітей, а липнева «Облога замку» відбувається не щороку, тож перед поїздкою варто перевірити календар.

Порада від Viking: Ґрадара ідеальна для півдня: відвідайте фортецю після обіду, обійдіть мури на заході сонця й залишіться на вечерю в містечку. Дорога назад до готелю займе трохи більше пів години — можна ще й зупинитися на набережній.

Верукьо

Приблизно 25 хвилин автомобілем від Hotel Viking. Верукьо (Verucchio) — це балкон долини Мареккья: містечко на скелястому виступі, звідки на заході сонця видно, як долина спускається до Ріміні й моря. Його вважають колискою Малатест — роду, що століттями правив Ріміні й половиною Романьї. Засновник династії, Малатеста да Верукьо, настільки знаменитий, що Данте згадує його в «Пеклі», називаючи «старим псом» (mastin vecchio). І все ж, коли приїжджаєш на площу містечка, перше враження — не могутність, а спокій: кам'яні будинки, герань на вікнах і тиша, яку порушують лише дзвони.

Рокка-дель-Сассо і скарби вілланованців

На вершині містечка височіє фортеця Малатест, відома як Рокка-дель-Сассо (Rocca del Sasso), — одна з найдавніших твердинь роду, із залами, вежами й терасами, звідки відкривається один із найкращих краєвидів у провінції. Увечері, освітлена, вона ніби ширяє над дахами. Але Верукьо береже й значно давнішу історію: майже три тисячі років тому тут процвітала вілланова культура, і Міський археологічний музей у колишньому монастирі Сант'Агостіно зберігає надзвичайні знахідки — від бурштинових прикрас дивовижно тонкої роботи до знаменитого дерев'яного трону, що майже неушкодженим пережив століття. Це один із тих невеликих музеїв, від яких захоплює подих.

Прогулянки, монастирі й кипариси

Після фортеці варто загубитися в провулках, зазирнути на оглядові майданчики й відвідати Колегіальну церкву. Якщо спуститися до Вілла-Верукьо, ви побачите францисканський монастир Санта-Кроче, у дворику якого росте дуже високий кипарис: за переказом, його посадив сам святий Франциск. Цьому дереву близько восьми століть, це одне з найстаріших дерев Італії. Верукьо — також чудова відправна точка для прогулянок уздовж річки Мареккья та велопоїздок пагорбами, де виноградники й оливкові гаї змінюють барви з кожною порою року. Восени, коли з долини підіймається туман і містечко ніби зависає над хмарами, видовище справді незабутнє.

До столу: капелетті, Mora Romagnola і Sangiovese

Кухня Верукьо — це кухня пагорбів біля Ріміні: капелетті (cappelletti) й тальятеле, розкачані вручну, ковбаси зі свиней породи Mora Romagnola — місцевої породи, врятованої від зникнення, трюфелі, оливкова олія extra vergine з пагорбів і Sangiovese dei Colli di Rimini. Найвідоміший ресторан — La Rocca, відкритий 1946 року Санте і Маргеритою, а нині ним керує вже третє покоління: сюди приходять по легендарні капелетті від Маргерити, по ковбаси з Mora Romagnola власного виробництва й по терасу з краєвидом аж до моря. В історичному центрі дуже цінують і Al Mastin Vecchio з тальятеле з трюфелями та тальятою, а на келих вина з кількома закусками варто зайти в остерію-енотеку Tiee – Cibo & Vino. І не забудьте про дошку з ковбасами, сирами й піадиною — це найбільш романьольський спосіб почати вечерю.

У липні на площі містечка проходить Verucchio Music Festival — три вечори концертів під зорями в самому серці містечка. Восени, на початку жовтня, «Свято історії» (Festa della Storia: Storia, segreti e misteri) упродовж двох вихідних наповнює містечко зустрічами, екскурсіями й подіями, присвяченими етрускам, вілланованцям і Середньовіччю.

Порада від Viking: приїжджайте до Верукьо надвечір, відвідайте археологічний музей, потім помилуйтеся заходом сонця з фортеці й залишіться на вечерю. Менш ніж за пів години ви знову в готелі.

Монтебелло (Поджо-Торріана)

Приблизно 30 хвилин автомобілем від Hotel Viking. Є містечка, які оглядають, а є такі, які слухають. Монтебелло (Montebello), частина громади Поджо-Торріана, належить до других: жменька кам'яних будинків, бруковані провулки й замок над долиною Мареккья, де вже понад шість століть переказують одну з найвідоміших легенд Італії. Досить піднятися сюди, залишити авто й дійти до оглядового майданчика, щоб зрозуміти: час тут плине інакше.

Легенда про Аццуррину

Головна окраса Монтебелло — замок, який оглядають з гідами, що розповідають історію Аццуррини. Кажуть, що Ґвендаліна, донька володаря замку, була дівчинкою-альбіносом: щоб захистити її від забобонів, їй фарбували волосся, і через тодішні пігменти воно набувало блакитного відтінку. У день літнього сонцестояння 1375 року, граючись ганчір'яним м'ячиком, дівчинка спустилася до замкового льодовника — і її так і не знайшли. За легендою, у роки, що закінчуються на 0 і на 5, саме в день сонцестояння, досі можна почути її голос. Правда це чи ні, але екскурсія замком з умебльованими залами й льодовником захоплює і дорослих, і дітей.

Мадонна-ді-Саяно над річкою

За кілька хвилин від Монтебелло, на скелястому виступі, що віддзеркалюється в річці Мареккья, стоїть святилище Мадонна-ді-Саяно (Madonna di Saiano) з упізнаваною циліндричною вежею. Місце майже нереальної краси, особливо навесні й восени, коли м'яке світло запалює камінь, а долина наповнюється барвами. Довкола стежки й ґрунтові дороги ведуть між полями, лісами й виноградниками, а краєвиди долини Мареккья нагадують картини.

Tenuta Saiano — виноробня серед пагорбів

Саме на цих пагорбах розташована Tenuta Saiano — органічна виноробня, заснована 2003 року власниками Osteria La Sangiovesa із Сантарканджело. Тут виробляють Sangiovese Superiore і Riserva, рожеве ігристе та Rebola — типове біле вино Colli di Rimini. У крамниці можна купити вина й продукти маєтку безпосередньо у виробника. Тут же працює Olfattorio — творча лабораторія, де народжуються ароматні лікери й вермути: десятки баночок із травами, корінням і спеціями, які можна понюхати одну за одною, щоб відкрити інгредієнти кожного рецепта. Екскурсії та дегустації — за попереднім записом.

До столу: білі гриби, капелетті й сільські остерії

Кухня цих пагорбів пахне лісом і селянським подвір'ям: капелетті, тальятеле, кролик «в поркеті» (coniglio in porchetta), ковбаси, а восени білі гриби (їх смакують навіть смаженими) і трюфелі. Il Chiosco di Bacco, відзначений у гіді Michelin, — знана адреса для домашньої пасти й витриманого м'яса з добрим винним списком. У Торріані Povero Diavolo – Osteria Sociale, давній ресторан цих місць, відродився 2024 року як соціальний кооператив і пропонує такі страви, як капелетті з кроликом. У Монтебелло, під замком, Osteria del Borgo «dalla Elide» — класична зупинка, щоб після екскурсії скуштувати пасту ручної роботи.

Наприкінці липня в Торріані проходить Scorticata – La Collina dei Piaceri: чотири вечори кухні, вин Colli di Rimini, запрошених шефів і музики з приголомшливим краєвидом на долину. На початку літа «Селянське свято» (Festa Contadina) вшановує піадину й сільські традиції. А для любителів таємниць є літнє сонцестояння в роки, що закінчуються на 0 і на 5, коли, за легендою, Аццуррина знову дає про себе знати: наступна така дата — 2030 рік.

Порада від Viking: поєднайте за один день замок Монтебелло, Мадонну-ді-Саяно і зупинку в Tenuta Saiano. За пів години ви вже в готелі — з кількома пляшками Sangiovese в багажнику.

Пеннабіллі та Сант'Агата-Фельтрія

Приблизно 1 година автомобілем від Hotel Viking. Якщо піднятися долиною Мареккья до самого серця Монтефельтро, краєвид змінюється: пагорби стають горами, ліси густішають, а повітря пахне каштанами. Тут, за кілька кілометрів одне від одного, розташовані два містечка, ніби з оповідання: Пеннабіллі (Pennabilli) — край поезії, і Сант'Агата-Фельтрія (Sant'Agata Feltria) — край казок і трюфелів. Поїздка, яка варта дороги, особливо восени.

Пеннабіллі: «місця душі» Тоніно Ґуерри

Пеннабіллі виникло з об'єднання двох давніх замків, Пенна і Біллі, що стоять на двох скелястих виступах. Поет і сценарист Тоніно Ґуерра, який разом із Фелліні написав «Амаркорд», провів тут останні роки життя й наповнив містечко маленькими дивами, які назвав «місцями душі» (luoghi dell'anima). Найвідоміше з них — «Сад забутих плодів» (Orto dei frutti dimenticati), де ростуть старовинні, нині рідкісні сорти фруктових дерев серед скульптур, сонячних годинників і маленьких поетичних куточків. Гуляючи Пеннабіллі, ви на кожному кроці відкриватимете нові — написи, фонтани й інсталяції, народжені його фантазією.

Є й дивовижна історія, що пов'язує це містечко з Тибетом. У XVIII столітті місцевий уродженець, монах-капуцин Фра Ораціо делла Пенна, багато років був місіонером у Лхасі. Через цей зв'язок Далай-лама двічі приїздив до Пеннабіллі, 1994 і 2005 року, і тоді відкрив копію дзвона з Лхаси, що нині лунає на пагорбі. А в липні містечко приймає одну з найстаріших антикварних виставок Італії, яка збирає колекціонерів з усієї країни.

Сант'Агата-Фельтрія: Rocca delle Fiabe

За кілька кілометрів далі над Сант'Агата-Фельтрією панує фортеця Рокка-Фреґозо, зведена на велетенській брилі. Усередині — Rocca delle Fiabe («Фортеця казок»), музей для дітей, де зали замку стають декораціями казок і легенд: чудова ідея для родин. У містечку також є театр Анджело Маріані (Teatro Angelo Mariani), який вважають одним із найстаріших дерев'яних театрів Італії: заснований 1605 року й відбудований 1723-го, він повністю збудований із каштанового дерева і нині претендує на включення до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Але головна принада Сант'Агати — Національний ярмарок білого трюфеля (Fiera Nazionale del Tartufo Bianco Pregiato), що щоосені перетворює містечко на великий ринок смаків і ароматів. 2026 року відбудеться 42-й ярмарок — у неділі 4, 11, 18 і 25 жовтня та 1 листопада, з понад 160 учасниками: збирачами трюфелів, виробниками сирів, ковбас, каштанів і вин.

До столу: білий трюфель, білі гриби й сир «з ями»

У цій частині Монтефельтро готують найкраще з гірської кухні: білі й чорні трюфелі, білі гриби та травневі гриби (prugnoli), сир «з ями», каштани, пасателлі (passatelli) і капелетті. Для вишуканої гастрономії в Пеннабіллі є Il Piastrino шефа Ріккардо Аґостіні з однією зіркою Michelin, де трави, гриби й місцеві продукти подають із великою винахідливістю. Простіша й затишніша Bel Fico – osteria di paese на головній площі, у залах, які колись прикрашали роботи Тоніно Ґуерри. У Сант'Агата-Фельтрії Trattoria Ciccioni — остерія, що працює з 1912 року й внесена до реєстру історичних підприємств Італії, — справжня інституція щедрої домашньої кухні; дуже цінують і Antenna dal Morino за гриби, трюфелі та капелетті, і Ristorante Il Palazzo з меню, присвяченим трюфельному ярмарку.

У середині червня Пеннабіллі приймає Artisti in Piazza — міжнародний фестиваль вуличного мистецтва, цирку й вистав, який уже тридцять років перетворює містечко на сцену просто неба. У липні настає час Національного антикварного ярмарку (Mostra Mercato Nazionale d'Antiquariato), одного з найстаріших в Італії. У Сант'Агата-Фельтрії, крім жовтневого ярмарку білого трюфеля, у неділі з кінця листопада до середини грудня триває Il Paese del Natale з ярмарками, вертепами й феєрверками.

Порада від Viking: оберіть осінню неділю, вирушайте зранку, прогуляйтеся між рядами трюфельного ярмарку в Сант'Агаті, а після обіду підніміться до Пеннабіллі, до «Саду забутих плодів». Після повернення до готелю на вас чекає море — за годину дороги.

02Смаки й вина пагорбів

Глибинка — це ще й гастрономія: піадина, сир «з ями», трюфелі, олія та вина Colli di Rimini, як-от Sangiovese і Rebola. Чимало остерій і виноробень розташовані просто вздовж дороги між містечками. А в готелі на вас чекає наша романьольська кухня.

03Осінні події в глибинці

• Національний ярмарок цінного білого трюфеля в Сант'Агата-Фельтрії, у жовтневі неділі (2026 року — з 4 жовтня).
• Ярмарок святого Мартина в Сантарканджело-ді-Романья, у листопаді (2026 року — з 7 по 11 листопада).

Повний календар дивіться на сторінці Події в Ріміні. Дати й програми можуть змінюватися: завжди перевіряйте на офіційних сайтах.

04Чому варто вирушати з Hotel Viking

• Працюємо цілий рік, зокрема восени й узимку.
• Приватна парковка навпроти готелю і зарядні станції на 22 кВт для електромобілів.
• Зручне розташування: Візербелла — у північній частині Ріміні, поруч із дорогами на Сантарканджело, долину Мареккья і Сан-Марино.
• Сніданок «шведський стіл» і романьольська кухня наприкінці дня.
• Домашні поради: родина Антоніолі керує готелями понад 35 років і охоче підкаже вам маршрути та тратторії.

05Містечка коротко: відстань від готелю

Сантарканджело-ді-Романья	близько 15 хвилин автомобілем
Верукьо	близько 25 хвилин автомобілем
Монтебелло (Поджо-Торріана)	близько 30 хвилин автомобілем
Ґрадара	близько 35 хвилин автомобілем
Сан-Марино	близько 35–40 хвилин автомобілем
Сан-Лео	близько 45 хвилин автомобілем
Старт	Hotel Viking, Візербелла (Ріміні), приватна парковка перед входом
Коли	цілий рік; восени — гастрономічні свята, молоде вино та Fiera dei Becchi

Запитайте на рецепції: ми порадимо маршрут на день, де поїсти і що не пропустити. Після повернення на вас чекають романьольська кухня і сад. Для любителів велосипеда — велоканікули, а на свята — сторінки Різдво і Новий рік та Великдень і довгі вихідні.

06Відгуки гостей

Що пишуть гості на TripAdvisor.

Екскурсії

«Можна забронювати екскурсії в глибинку з допомогою персоналу на рецепції»

Море і пагорби

«чудовий вид із балкона: з одного боку на море, з іншого — на пагорби»

07Запросіть пропозицію

Напишіть нам дати й кількість осіб: ми підготуємо пропозицію та кілька порад щодо ваших поїздок. Відповідаємо у WhatsApp, за телефоном 0541 721064 або електронною поштою info@viking.rimini.it.

Дивіться також: Події в Ріміні · Ріміні — місто мистецтв · Як нас знайти.

Перевірити наявність